Ти

Рано чи пізно втомишся рахувати дні. Тікатимуть сполоханими привидами тижні. Очі в’янутимуть і стануть сумні, Слова, речення, запитання – побіжні. Світ буде зав’язаним на розкладах. Встигатимеш, звичний сценарій шліфується до автоматизму. Перестанеш боятись сидіти у протягах, Існування – це любити життя без фанатизму. Чай не грітиме, інші засоби стануть мішаниною, Вимовляти бажання вголос – зайві рухи. Легко бути розтягнутою пружиною, Остання надія твої теплі руки.