Poem

А всі казали, він з дияволів, Ну де це бачено, отак терзати скрипку, Ніхто у світі, люди, поготів, Не грає чисто так, що наче душу видко. Напевне навіть й ангел Люцифер, Сидів на лаві, але хто ж те знає, Він грав, напевне, музикою сфер, Та приземлений розум того не вчуває. І певне хтось із тих заздрісників Оте сказав, ну як, продати душу! Він ж був талан, а грав як і умів, А хтось закований був в грубу мушлю. Отак і вмер у слухах як в ганчір'ї Й ховали тіло у простенькій домовині, Такий був час, уми не були світлі, Він грав як вмів і звався Паганіні. © Ігор Кордис. 12.02.14