Одна людина в дитинстві була дуже дружньою зі старим сусідом.

Але час йшов, з'явився коледж та інтереси, потім робота і особисте життя. Кожну хвилину молодий чоловік був зайнятий, і у нього не було часу ні згадати про минуле, ні навіть побути з близькими.

Одного разу він дізнався, що сусід помер - і несподівано згадав: старий багато чому навчив його, намагаючись замінити хлопчикові загиблого батька. Відчувши свою провину, він приїхав на похорон.

Увечері, після похорону, чоловік зайшов до спорожнілого будинку покійного. Все було так, як і багато років тому...

Ось тільки маленька золота коробочка, в якій, за словами старого, зберігалася найцінніша для нього річ, зникла зі столу. Подумавши, що її забрав хтось із нечисленних родичів, чоловік покинув будинок.

Однак через два тижні він отримав посилку. Побачивши на ній ім'я сусіда, чоловік здригнувся і відкрив коробку.

Всередині лежала та сама золота коробочка. У ній виявився кишеньковий золотий годинник з гравіюванням: «Спасибі за час, що проводив зі мною».

І він зрозумів - найціннішим для старого був час, проведений зі своїм маленьким другом.

З тих пір чоловік намагався якомога більше часу приділяти дружині і сину.



Життя вимірюється не кількістю вдихів. Воно вимірюється кількістю моментів, які змушують нас затримати дихання.

Час витікає від нас кожну секунду. І його потрібно витрачати з користю прямо зараз.