Краще синиця в руках…

Вустами шерхлими німу ворушу тишу, На вістря вій нанизую пітьму, Гарячим подихом в повітрі я колишу Холодну смутку лінію пряму. Я своїм усміхом зітру печаль і тугу І висмію все те, що так болить; Свою ж собою розчиняючи напругу, - Синицею впіймаю щастя мить. Вхоплюся міцно я за хвіст тієї пташки Маленькою людиною. Політ! Втомився я за журавлем ходити пішки, Втрапляючи в застиглий, власний слід.