Заснування таємного ордену

"...договор, скрепивший нас, Навеки нерушим..." (Роберт Бернс.)  Розправити крила, полетіти В піднебесну сокільцем. Залітати у твої палкі обійми Кожен раз, день за днем.   З висоти пташиного польоту Шукаю тебе, найбільший скарб. Хоч в небі я і грізний лицар, Та перед тобою я заслаб.   Сьогодні вкотре перевтілюсь Заради любовного екстазу, Та заснуєм таємний орден, В якому ми одні щоразу.   Легко понесемо важкий тягар, Піднявши до неба знамено, І поставимо золотий вівтар - Кохання нашого джерело.   Піднявши чашу, повною вина, Натщесерце причастімось. Ведмежа шкура – крок, ще крок - Давай над нею вознесімось.   Спаде додолу важка зброя, Вона давно вже заважає. Припаду до тебе: “моя ти, тільки моя” Кращої і за морями немає.