"Мандрівник" Розділ I "Хто я?"

Осінь , як зазвичай , сіра і гидка. Вулиці цього міста давно спорожніли... Адже вже далеко за північ. Подекуди світять ліхтарі , і лише по головній площі йшла чиясь тінь.Округа потонула в темряві . Чути лиш кроки... Хто це ? На вигляду : інтелегент років сорока , у сірому плащі, з невідповідними його амплуа розтріпаним волоссям. Очі незнайомця приховують темні , квадратні окуляри . Вони йому дуже личать, але одягнув він їх не по сезону і явно не у відповідності з часом доби . У правій руці у чоловіка кейс. Теж сірий і чомусь весь пошарпаний . Уздовж площі в будинках і магазинах не горіло світло , і лиш на околиці працювало цілодобове кафе . Незнайомець зайшов всередину. Приміщення було світле , повітря було просочене запахом горілої кави і дешевих сигарет. Для нашого незнайомця просто ідеальне місце , щоб перепочити . - Офіціант ! ! - відразу на поклик виникла фігура хлопця з блокнотом , - Міцна кава , дві булочки і попільничку. - Замовлення прийняв. Зараз буде готовий. Через пару хвилин кава , попільничка і булочки були на столі , а офіціант почав протирати склянки біля барної стійки. Перекусивши інтелегент завів розмову : - Скажіть , а від чого в місті так темно ? - Наша мерія на всьому економить , - офіціант почав виставляти вина по роках , починаючи з 1795р . - От козли ! - І не кажіть . Ще і комендантську годину ввели ! Від того кафе моє в запустнні ночами . Ніякого виторгу , суцільний збиток ... - Так ви працюєте самі на себе? Похвально , такі молоді , а вже свій бізнес. Вибачте, а як вас звуть ? - незнайомець дістав одну з останніх сигар і затис в зубах. - Я , Гаррі Кріббл , - запальничка в його руках спритно спрацювала і він дав прикурити відвідувачу , - так, працюю сам на себе. Та ваша похвала зайва... Це потреба. Після стількох смертей у місті , мої працівники звілнились . Адже першу жертву вбили тут, за рогом. - Отакої ... Я не місцевий . Розкажіть , що тут таке відбувается. Я лиш чув розмову варти біля воріт про дивні та страшні смерті . - Раз ви не місцевий і не в курсі справи, то повідаю , - обличчя Гаррі посерйознішало.Він тількино набрав повітря, щоб розпочати, але наш незнайомець різко його перервав : - Пробачте , що ні відрекомендувався . Я Рой , Рой Макхарт . Продовжуйте , і ще раз вибачте ... - Хм ... - грудку неприязні до відвідувача Гаррі проковтнув миттєво і продовжив наче й не чув нічого : - Загалом, місяць тому знайшли перший труп на алеї Смертників , тут за рогом , і мене поруч без свідомості ... - Гаррі явно посоромився вимовивши останнє , - убили , як пізніше з'ясувалося , чоловіка - Корво Крівеллі , хлопця , що нещодавно з'явився в місті і влаштувався в Патруль . Відразу не опізнали.... аж до приїзду магів - регентів з академії Грішних і Благословенних . Крівеллі з їх слів звір роздер . Шукачі знайшли поруч жмут шерсті, тому й виникла гіпотеза про смерть чи то від іклів Волколаків , чи то від перевертневих ... - після цих слів власника закладу пробив дивний озноб , і він накинув шкіряну куртку з шерстю собаки. - А ось це вже цікаво ! - Рой гарненько затягнувся і видихнув .Його явно зацікавили нові факти , що він почув , решту історії він знав і попросивши ще кави в мовчанні закурив ...Так пройшло з пів години ... Незабаром наш інтелегент стільки накурив сигарою , що одяг і жилаве його тіло просякло димом , але це анітрохи не гнітило . Він був у роздумах.На небі не було ні хмарки і раптом ... Рой зауважив , що господаря вже давно немає , в повітрі зникли всі запахи , крім з'явившогося запаху крові ! Наш друг вирішив покинути приміщення, як раптом з чорного входу біля барної стійки вийшов чоловік , а точніше наш знайомий Гаррі з червоними звіриними очима , весь у крові і в сльозах. - Агр - РРГ -рр ... , блять ! ! Що за нафіг ? ! АР- РР- гхех .... - Так ось хто вбивця в цьому місті ... - Рой ні краплі не злякався виду цієї істоти . Він спокійно відкрив кейс і дістав срібний пістолет , до слова надто незвичайний : весь у святих писаннях , парі вигравіруваних заклинань на ельфійській мові , безсумнівно захисних , і з хрестом , вирізаним на рукояті . - Хто я такий? ! Чому я в крові! ? ! Чому у вас зброя ? - Гаррі остаточно став собою і з переляком витріщався на Роя . - Що ж, я поясню , - неспуская хлопця з мушки він помахом руки наказав сісти навпроти за стіл до нього , - Ти - перевертень , нижчого рангу , новонароджений. Вбив когось , поки я був тут і пив каву . До речі смачну каву ти варіш , красно дякую! - жарт не вдався , але він і не очікував подібного. - Я - Мандрівник або простіше для тебе - « мисливець за нечистю ». Це пістолет « Жало » або ж « G - 65» , вага 12 кг , патрон 6.4 - розривний . Звичайній людині таке не підняти навіть ... - мисливець зняв свої чорні окуляри - очі були сірі ... повністю! А зіниці - білі . « Дуже сильний мутант ... чув я про "мандрівників" у кожного своя особливість , але знаю точно, що один такий мисливець сильніше будь-якого мага і якого-небудь монстра ... відомого » - ця думка просто прорізала голову Гаррі як внутрішнє чуття , він не рипався і все ж крикнув : - Я не монстр! Не міг ним стати! Вони ж усі в спец колоніях , в старих містах з людьми під охороною! ! І у мене ніде немає укусів ! - Бачу ... і все ж якось ти ж ним став , це факт .... і почав вбивати , це теж факт , - помітивши бігання очей хлопця він зняв з запобіжника і націлився молодому « перевертню» прямо в серце. - Є останнє бажання , ти ж все таки полукровка? ...Сльози і нерозуміння ... от і все що можна було побачити і лише поспівчувати його жалюгідній долі. - Так ... є ... залиш мене живим , навчи жити з цим прокляттям ... б-б-будь - ласка ... - Добре , зроби нам кави і ми побалакаємо , але невірний або різкий рух , і замість серця у тебе буде щілина ... насквізна! Місяць світив яскраво , на небі ні хмаринки , Рой розумів , що у хлопця зараз всі шанси на перемогу , якщо б між ними зав'язалася бійка. По - перших мисливець 2дні вже не відпочивав тікаючи від погоні й витратив занадто багато енергії , вистачить на коротку сутичку , але не на бій. По-друге - Гаррі - новонароджений і зараз небезпечніше немає нічого ... хіба що ангел Смерті. Але все було тихо , навіть молодий перевертень заспокоївся і уважно слухав , хоч і був весь час на мушці у мисливця. - Слухай і не перебивай . Але перш , скажи , скільки тобі років? - Мені 23 . Кафе - спадок від батька. Батьків вбили давно. Родичів не маю , так що по мене ніхто не заплаче, крім дівчини. - Стоп ! Я запитав про вік , і все. Для ліканів ( перевертнів ) це важливо , особливо немовлят . - Так я типу « новонароджений » ? - Гаррі з наївною посмішкою вдивлявся наче крізь мисливця. Він вже зрозумів , що той не хоче, або не може його поки вбити . - Так. З приводу того як ти таким став , слухай : тебе вкусив Корво , він був перевертнем 2- го рангу , і вбивав тут всіх - він. Я давно стежив за ним. Місяць тому ... - він глибоко затягнувся і пустив кільце диму . - Він тебе вкусив тоді на алеї Сментників , з приводу сліду від укусу не знаю ... - Але.... як ви дізналися ? ! - хвилювання колотило його зсередини. - Я був там . І вибухнув він від пари моїх розривних куль в спину і голову. - І ви мене не врятували ? ! - Ну чому ж....врятував . Тебе ж не вбили . - Він розплився в єхидній посмішці. - Але мене вкусили ! ! ! Я став монстром ! - очі хлопця стали наповнюватись кров'ю. Мисливець приготувався спустити курок. Гаррі вспружінілся , вени здулися , зіниці звузилися , стали як у звіра і ....