"Сторінка з історії"

Не можеш тримати нас ти у клітці, Не можеш морально нас задавити, Ім'я твоє є на пожовклій візитці, Дає тобі змогу ще трохи прожити. Влади не маєш, а хочеш цього! Хочеш наш дух, на завжди, розчавити. Бо в тебе немає нічого свого, Бо ти не умієш, по людському, жити! Ти череп наш чавиш руками сухими, Ти лізеш у скроні, засліплюєш очі. Важко живеться поруч з живими, Коли підкорити, постійно їх, хочеш! Зброя моральна завжди на готові, Око завжди твоє у прицілі, Ти спрагла до свіжої думки, і крові! Та у тім, це тобі, як завжди, не по силі! Образа на опір, на молодь з думками, Відраза від свіжого, сильного вітру. Втрачаєш ти те, що збирала віками. Забирають у тебе, життєву палітру! Ти вже стала минулим, страшним і кривавим! Ти сторінка, яку просто вирвали з м'ясом! А потім цвяхом прибили, на двері, іржавим! Щоб знали про тебе усі, із запасом! Ти стала нічим, хоч була і ніким! Проти тебе зробили насильну вакцину! Ти на дверях висиш, ми у хаті горим, Ми гасим пожежу, ми знаєм причину!!!