LiteraturaWiersz
***
Сивіють скроней сіножаті
Сухе свавілля сіє сум
Самообману стан солодкий
Самотності сахнувся струн.
Самовдоволення срамотно світить,
Стихає сенсом стуготіння сурм,
сколИхнувши свободи сподіванку звІдти
сповзає стогін сороміцьких стін.

















