інфантильне*

Інфантильне літо - 92 сантиметри з табуреткою. Заховане у клітку – літо! Сидиш веснянкувате з кульбабовою табакеркою І дражнишся із тепло-ніжним вітром. У тебе очі кольору волошок. У тебе небо замість серця і душі. І сукня у зеленому горошку, А замість крил красиві журавлі. Ти сиплеш мрякою із хмар таких роздертих, Ромашки ніжиш …ти смакуєш сміх. Мене бентежить вся твоя відвертість, І світ стає всеціло для усіх Інфантильне літо – 92 дні закоханості Холодне сіно з росою, яке повинно бути сухим. Комахи,які плутаються, мов думки, у волоссі. Усе геніальне далеко не є простим… Це б’є в саме серце, це зводить із розуму. Моє ти занадто дитяче… Заповнюєш всі найдрібніші спогади – Неначе то склянки із квасом. Малюєш в зіницях чудні як Пікассо картини. І я відчуваю усю невагомість змісту. Це літо незвичне із смаком солодким малини , Коли залишилось ще вічність до сірого міста Інфантильне літо- Не схожа ні на кого абстракція.. Лінії , квадрати, кола – чудна простота Лиш звуки природа – алітерація Де літо наслідує навіть дрібне пташеня. Закохалась у літо. І ждати не має сили. Я тримаюсь за крила. Вже втрачає свій відлік час. Лишній смуток роздертий, тривоги давно відлетіли Бо межа тепер тільки небо – а безмежжя його для нас.