Коментар
09 тра 2014 о 16:34
до роботи
|
Коментар
09 тра 2014 о 15:27
до роботи
Треба дошліфувати. Розмір скаче. Кількість букв у рядках має бути приблизно однаковою. Тоді рима чіткіша.
|
Коментар
09 тра 2014 о 15:25
до роботи
Я би ніколи не спалював спогадів. Це найбільша втрата з усіх що може бути. Пам'ять і спогади - це ключ нашої ідентичності. Тому я стараюся максимально багато зафіксувати у нотатках, фотках, дрібних речах - щоб пам'ятати максимально багато, якщо не все.
|
Коментар
29 бер 2014 о 19:42
до роботи
|
Коментар
19 сер 2013 о 17:39
до журналу
|
Коментар
19 сер 2013 о 00:14
до роботи
епіграф неймовірно бездонно-бетонно глибокий. А закінчення, як остання в туалеті краплинка сечі, що так і не втрапляє за призначенням
|
Коментар
19 сер 2013 о 00:02
до роботи
|
Коментар
19 сер 2013 о 00:00
до роботи
|
Коментар
18 сер 2013 о 23:58
до роботи
Треба ще багато шліфовки, але окремі акорди просто прошибають як рок-музика по оголених зубних нервах. Культово-атмосферне творіння про ваше покоління.
|
Коментар
13 сер 2013 о 06:45
до роботи
Snt.N., дякую. Ви перша, хто мені таке сказав. Дуже тепло всередині,... але не від чаю.
1 |
Коментар
07 сер 2013 о 08:56
до роботи
|
Коментар
18 лип 2013 о 09:49
до нотатки
Ну це достойна версія. Мистецтво - як інструмент і середовище спілкування та побудови стосунків.
Що ж до мене - то я спирймаю його більш радикально - для мене це інструмент грандіозного напруження зусиль- яке має мати результатом - витворення чогось настільки прекрасного, що затьмарює все попереднє і приносить на декілька митей нірвану естетичної насолоди. Мистецтво - це наближення до абсолюту через чисту естетику. Намагання параболи досягнути точки відліку. Намагання і якнайвдаліші спроби перетнути паралельні прямі. 1 |
Коментар
18 лип 2013 о 09:44
до статті
Якийсь неповноцінний фрагментарний і дивно-поверховий лист. Я сам вже більше року заробітчанин і навіть не знаю як назвати погляди цієї жіночки на українську державу.
Рекет, бандюки і кримінальні авторитети 90-их узурпували владу. У їх руках влада, гроші, інфраструктура. І вони просто напросто експлуатують решту людей, - слабших за себе. Тому говорити зараз про потрібність державі і т д - це смішно. Держави як такої немає - є окупація території організованим злочинним угрупуванням. Тому наївно говорити про Україну - як нормальне суспільство, державу тощо. |
Коментар
18 лип 2013 о 09:37
до нотатки
|
Коментар
18 лип 2013 о 09:34
до статті
Класно. Дякую за висвітлення такої, доволі маргінальної але важливої інформації. Я вам більше скажу, все частіше навіть благословення на весілля у батьків беруть по скайпу. Отаке вам трагікомічне поєднання нових технологій та традицій.
|