в палаті № 10

в моїй палаті номер 10 живе хороший сусід. він розказує вірші й заставляє мене їх читати. в моїй палаті номер 10 живе хороший сусід. малює картини ночами найкраще - на поле вид. а ще він говорить тихо. не чую майже його. тоді я читаю вірші, і розумію його. що треба принести чаю чи булочок з цукром йому. а ще він любить каву. й холодну курагу. тоді він малює образ близький для нас обох, і ми переміщуємось туди, де ніколи не будемо вдвох. а потім ми йдемо парком. зіткнувшись носом у ніс, вимовляємо з віршів уривки, близькі, ясні, п'янкі. ті, що хапають за горло, змушують дихати глибше, роблять усе можливе, аби стати вітром у нивах. та все це так добре здається, лиш у уяві моїй. насправді нема палати, й сусіда хорошого в ній.